Солдати для московських правителів завжди були гарматним м’ясом. Про їх захист особливо ніхто не турбувався. Не турбуються і зараз. Тож ще багато руснявих матерів куплять собі «ВАЗи» за рахунок виплат за демілітарізованих синочків (і, сподіваємося, успішно вб’ються у найближчій канаві). Але не будемо відволікатись. Нас цікавить захисна каска русні: розглянемо її історію з часів Першої світової війни і до сьогодні (спойлер: особливо нічого у конструкції та матеріалах не змінилося).
Відро на голові
Шоломи в якості обов’язкового елементу солдатського екіпірування почали застосовувати у роки Першої світової війни. Тоді ж у російський вжиток увійшло і французьке слово «каска». Перші шоломи Російської імператорської армії поставляли із Франції: це була захисна каска Адріана (Casque Adrian).
Справа у тому, що у індустріально відсталої імперії своїх потужностей не вистачало. З історії пам’ятаємо, що московити не могли забезпечити власне господарство тракторами. Тож куди там до касок! Більше за те: перед закупівлею шоломів московитьскі правителі довго дискутували, наскільки це необхідно. Ще б пак: навіщо захищати жителів країни, де матері й так народжують майже безперебійно?
Тим не менше, ресурси на розробку власного шолому таки знайшли. Насправді московити пішли звичним шляхом: взяли каску Адріана і, змінивши якісь дрібниці, видали за свою. Та до фронту вітчизняні шоломи не дійшли, бо трапилася революція. Деяка їхня кількість перейшла до білогвардійців, а трохи пізніше, у вигляді трофеїв їх стали використовувати червонопузі. Захисна каска, яка ні від чого не захищає, так сподобалася комунякам, що її використовували аж до середини 1930-х. Насправді все простіше: нічого кращого московити створити не могли, та й не дуже хотіли.
Виготовлялася ця модель за спрощеною схемою від французького шолома з листової сталі і важила 850 грам. Вентиляцію теж було влаштовано досить просто: замість поздовжнього «гребінця» — маленький купол з отворами, через що червоноармійці дали неформальне ім’я касці «дзвіночок».
«Викинь її, синку, якщо жити хочеш»
Розробка нового і, головне, масового шолома для червоноармійців почалася 1934 року. Московити і тут не змогли обійтися без пропаганди. Тож швидко вигадали історію, як нова захисна каска надійшла на випробування Будьонному, а той вдарив по ній шаблею, розколов навпіл та порадив, що саме треба покращити. А насправді все простіше. Совєцькі «конструктори» просто вкрали форму німецької каски, яка була тоді у вжитку. Як завжди.
Шолом з перших днів прийняли неоднозначно. З одного боку, він мав би бути трохи кращим за попереднє покоління. У ньому навіть ремінець був з регулюванням розміру! (не вистачає гомерично-історичного сміху на фоні).
З іншого боку — скати полів парусили при зустрічному вітрі, а великий козирок заважав огляду. Були питання і до якості сталі. А ще схожість із німецькими шоломами, викликала складнощі у визначенні «свій-чужий» і потенційно могла призводити до помилок на полі бою з фатальними наслідками. А ще варто було різко повернути голову, щоб захисна каска налізла на очі. Тож недарма ходять легенди, що відповідальні командири тих років навчали солдат: «Викинь цю каску, синку, якщо жити хочеш».
Шолом цього типу вперше застосовували інтернаціональні окупанти в Іспанії. У роки Другої світової більшість таких шоломів було знищено разом із бійцями, яких оточили в котлах 1941 року.
Шоломи Другої світової, з якими русня «брала Чечню»
Після не дуже вдалого досвіду із СШ-36 московитські конструктори провели модернізацію: новий шолом при товщині 1,9 мм важив уже 1250 грам. Спочатку мав індекс СШ-39. Нічого нового комуняки так і не вигадали, тому просто вкрали форму в італійського шолома М33.
СШ-39 від СШ-40 відрізняється в основному притулковим пристроєм: три дерматинові пелюстки кріпилися на шести заклепках замість трьох, до них покладалася ватна подушечка для амортизації. Потім від вентиляційних отворів відмовилися.
СШ-40 вже був товщиною 1,2 мм, і його виготовляли з легованої броньової сталі марки 36СГН. А ще тоді вперше стали випускати шоломи в трьох виконаннях (різних розмірів).
Московські пропагандисти вихваляються, що шоломи цього типу і сьогодні подекуди можна зустріти в російській армії в активному використанні. Цей факт вони використовують в якості підтвердження надійності касок. Насправді ж ці шоломи мають майже нульові захисні властивості і свідчать лише про одне: російському командуванню начхати на власних біців. Власне, яка разниця, у яких шоломах вони крастимуть унітази?
Модернізована версія СШ-40 — СШ-68. Це «наша відповідь НАТО». Як завжди буває у московитів, відповідь вийшла так собі. Типовий «аналоговнєт» тих часів. І знову ж таки, все, що змогли зробити московитські конструктори — вкрасти напрацювання Третього рейху: каски, в які планували переодягнути Вермахт (та не встигли).
Від німців захисна каска запозичила великі кути нахилу полів (особливо в лобовій частині) що підвищувало відбивність елементів. А от міцність була низькою: її легко пробивали навіть невеликі уламки.
У побуті такий тип отримав назву «афганка», тому що був найпоширенішим у війні 1979-1989 років.
Нове покоління? Ні, не чули!
З середини 1980-х передові армії світу почали переходити на шоломи нового зразка з підвищеним захистом та меншою масою, виготовлені з кевлару чи інших композитних матеріалів.
Московські ж окупанти справедливо вважали, що без голови воювати легше. Тому вбивати мирних жителів Першу Чеченську війну гнали своїх Ванєк, одягнутих в сталеві каски часів Другої світової та Афгану. Сміливі бійці вільної Ічкерії пробивали такі шоломи як кажуть, «на раз».
Перші ж кевларові шоломи були доступні лише «елітному піцназу». В ті ж часи почалося «мракобєсіє» під назвою «аналоговнєт». Тож на Московії замислилися над створенням цілого комплексу екіпірування Барміца, частиною якого мала стати захисна каска 6Б6 Боріт (титан+арамід). Та пробна модель вийшла занадто дорогою. Тож русняві командири вирішили, що легше платити матерям рублі, ніж захищати голови їх синів. Тож модель оптимізували до 6Б7 Боріт-М — на тканинно-полімерній основі (!!!).
Ця каска ввійшла у серію з 1999 року, але право носити її мав тільки «піцназ». Тож гарматне м’ясо у Другій Чеченській знову воювало в сталевих касках «дєдов».
«Агалоговнєт», трясця!
Після довгого длубання у дупах інженери НДІ Сталі змогли створити вже справжній загальновійськовий шолом з арамідних волокон 6Б27. Пропагандисти тут же сказали, що на момент створення ця каска уже була не типовою «догонялкою» натовських зразків, а «багато в чому перевершував аналоги різних армій».
«Цього досягли завдяки новій технології виробництва — замість просочення кевларових волокон епоксидними смолами та гарячим пресуванням використовували прокладку поліетилену між шарами, після чого при нагріванні вони зливалися в єдину масу», — казилися пропагандисти.
Щоправда, коли цей шолом став потрапляти у війська (початок 2010-х), американці вже переоснащувалися на ECH, який мав кращі характеристики за рахунок нових технологій. Замість арамідного волокна нові шоломи стали виготовляти з термопласту, тобто з набагато кращою в’язкістю та високою еластичністю. Їх характеристики у порівнянні з «аналоговнєтами» покращилися на 35%!
На сьогодні інформації щодо розробки загальновійськових шоломів наступного покоління у московитів немає. Ми й самі це бачимо: московські окупанти воюють у своїх «аналоговнєтах» та сталевих відрах часів «дєдов». Ну то й амінь, як кажуть.
А що у нас?
Ми писали про типові каски ЗСУ — досить непогані і відповідні стандартам НАТО. А ще завдяки українським волонтерам та достатньо високій зарплатні бійців ЗСУ доступна купівля сучасного екіпірування. Тож багато воїнів обирають шоломи FAST — легкі та зручні, з найвищим рівнем захисту, виготовлені з найсучасніших матеріалів. Смалити русню у таких касках — одне задоволення.
